Куди ідилія поділась?.. Гречане поле, віз мій де? Вродлива дівка з гарним тілом Невже ніколи не прийде? П-в: А я між небом і землею, Своєї долі не збагну, Хоча є вдосталь мiсця й хмелю, Багато їжi й тютюну. Згадаю: їхав через поле Вночi на возі до села, Була під боком дівка гола, I гречка навкруги цвіла... Свій край покинув я давненько, На авто воза проміняв, Не їм я гречки, вибач, ненько; Дівок - і бачу не щодня. Серденько ниє, в боці коле, Думки ж сверблять у боротьбi: Були ті дiвка, віз і поле, Чи я їх вигадав собі?
|