укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.11.01
Роздрукувати твір

Аліна Остафійчук

ГЛАВНОЕ

1
По зернышку жизнь свою собираю,
а время все сыплется сквозь решето.
и мама моя – совсем молодая –
седеет! Я все говорю не о том,
не к тем берегам пристаю - и скучаю
по дому, в котором лампадкой горит
душа ее. Мама моя дорогая,
как больно и холодной мне без любви!

Как в детстве присядешь ли ты у кровати,
погладишь ли мягкой ладошкой висок?
Намаялась я, находилась – и хватит –
всё бросить, прийти на родимый порог
готова. Охрипла, остыла, отпела
я стольких любимых – что страшно сказать.
Играла все роли свои до предела.
А нынче твои бы увидеть глаза.
И – занавес… Но – снова застит мне время
дорогу к тебе. Новых дел суета.
Я снова бегу за толпой оголтелой,
и умудряюсь к тебе опоздать…

2
Вызов ночью – лед под кожу.
Кто?! Доходчив, неприложен,
неизмерен смерти вызов.
Сна потеря – крик бессмыслен.
Трубку надо снять – не в силах
кто – опять?! Звонок – в могилу
сводит. Трубку я срываю.
Голос гулкий: спишь, родная?
Авва-Отче (не распятье –
вызов ночью). Здравствуй, батя!

3
Я тебе непременно рожу внука,
чтоб услышал он все - от тебя - сказки,
а потом – чтобы ты расписал пульку,
и увидел азарт боевой в глазках.
Чтобы ты научил не терять время,
чтобы зразы лепить вы могли вместе,
чтобы было кому корабли делать
из дубовой коры, затянуть песню.

Вот баян старый. Не забыл ноты?
Мой седой папа, подожди, - всходы
прорастут росно. Оживет память,
и твой внук взрослый подпевать станет.
Продолжать сказку о седьмом небе,
о твоем царстве, о моей вере.

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні