Опубліковано: 2007.10.30
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олена Лазарєва

Исповедь кинжала

Я убивал. Я пролил столько крови —
Хватило бы на целый океан…
Стальной кинжал, я выкован с любовью.
Мой брат, кривой турецкий ятаган,
Сказал, что мир людей жесток и грешен:
Там правда вся — в отточенных клинках.
Мужчины так не обнимают женщин,
Как нас сжимают трепетно в руках.
В моей душе нет места для пощады,
Всегда суров и холоден мой лик.
И кто сказал, что крови вкус не сладок?
Мне песнь песней — предсмертный стон и крик.
Я на своем веку видал немало
Последних трусов, первых храбрецов,
И все равны пред лезвием кинжала —
Мудрейшего из древних мудрецов!
Но я — послушный раб в руках убийцы,
Я глух и слеп к страданиям людским.
Я — каменное сердце кровопийцы,
Что сам меня и выковал таким…

2003
Симферополь
© Олена Лазарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8283/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG