Опубліковано: 2007.10.30
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

ПЕСЕНКА УРЧИНА

Монетку бросил на почин
приезжий в люка тьму.
Играет свет,
урчит урчин –
тепло сейчас ему.

Канала сетка словно склеп,
а трубы как насест.
Монетка есть –
и будет хлеб,
и будет что поесть.

Все. Булка съедена.
Ну что ж,
добудет медный грош
гаврош, который без калош
уходит в долгий дождь.

Вокруг стекло – не вешний сад,
и свалка, а не луг.
Проходит люд,
метель в глазах,
задраен кем-то люк.

Бьют по лицу и без причин,
воруют и суму.
Наглеет снег,
молчит урчин,
и холодно ему.


2003

*)Примечание. Урчин – дитя улицы

© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8281/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG