Любов ЯкимчукІмені С.Н. і Д.імені С. у мене в квартирі живе чоловік він не голиться, дивиться телевізор забруднює шкарпетки та посуд йому польське посольство не дає візи і взагалі він справжній цинік він дуже хатній, боїться протягів вранці п’є каву, слухає радіо щось там про СНІД задумливо курить і повторює словами, що пишуть у тамбурі потягів я не вмію передати як слід але... сусіди згори та знизу ходять хтось до дитячого садка а хтось до пологового дому і це видно по їхніх очах і це видно з їхньої втоми ми з тобою – тільки на дачу і з роботи до себе в квартиру а діти народжуються – значить хтось ще вміє кохатися без презервативів імені Н. кохання не привід бути разом з тобою окремо, через дефіс пиши імена, ламай горизонти графіка наших смаглявих рис я ніби справжній збирач фольклору твої речі збираю кімнатами щоранку до сонця, до неба з балкону вся боса і вся розпатлана картинка складається з двох слів він і вона на жовтому листику між ними будуємо білі стіни які і стали дефісами і діти з міських квартир ростуть головами в асфальти недопалком свердлять діри щоби дерева саджати турбуються про екологію води у іржавих трубах про невисокі пороги і про здорові зуби діти з міських квартир якщо їх не доглядати покриються швидко дірками і плямами у кімнаті тримають їх у вазонах ти витирають слину закінчуються горизонти за чотирма стінами імені Д. випрати білизну „Аріелем” вознестися в небо непомічено на рушнику самого Габріеля помахавши вам ручкою і сказавши: „Не сумуй, чувак!” розкидати ромашки рвучко з думкою: чому кохаю не так як усі, а тільки кого не можна там розкопати кактуси в пилюці дорожній колись политі з чайника окропом та сукню запрану до останнього поту і вкрай зіпсуту відбілювачем відкрити винний корок щоб випити з душами білими від хлорки що тілами купались в некип’яченій воді і прали книжки зі споднім навіть не руками а в машинці буду великодушна і про вас, хто внизу бігтиме, не скажу Судді про всяк випадок жодній його жінці
|
2007 © Любов Якимчук |