укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44565, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.10.20
Роздрукувати твір

Аліна Остафійчук

ЖЕНЩИНА ПЛАЧЕТ

Чуть слышный голос в темноте кромешной,
Бездомный город одинок и пуст,
Свернувшись на циновке из надежды,
Включив иллюзию из фонарей и люстр.
Как пес больной – потерянный, ненужный,
Полночный город закрывает нос
От холода и горечи. Простужен
Октябрьским ветром. Лавочек погост.
И тени заостряются смертельно,
И обволакивает безысходность век.
На лавочке – раскачивая время –
Сидит длинноволосый человек.
И то ли песня льется, то ли смеха
Надломленного тянутся лучи
Из-под ресниц. К ней кто-то не приехал,
Она забыла от себя ключи,
И умер самый близкий, и любимый
Ушел к другой. И предали друзья
Рыдает ночь вокруг, несется мимо
Раскачиваясь темная земля.
Она сидит – одна в безумном мире,
На лавочке, похожей на паром,
И уплывает по волнам бессилья,
И не находит в оправданье слов
Ни для себя, ни для свой обиды
На злость и глупость мелочной судьбы.
О чем ты плачешь женщина, открыто,
Навзрыд, навылет – в пику всей игры
Скрывающей страданья за решеткой,
В подушках, в кабаках да поездах.
О чем ты плачешь так легко и горько,
Что город растворяется в слезах?

Она не слышит ни шагов, ни вздохов,
Ни смеха полупьяных мужиков.
В ней отрешенность – разговором с богом
Она отделена. Сама собой
Закрыта от людского и земного.
И всею странностью своей освящена.
Ночь. Лавочка. Бездомный спящий город.
И тихо плачет женщина-луна

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні