Опубліковано: 2007.10.19
Поетичний розділ:

Самое зерно

Станешь зерно или птица,
Оба – и что-то одно.
Хочет навек возродиться
И прорастает зерно.

Млеет, себе на потребу
Силы из почвы берет.
Ведь от проростка до неба
Малость, один перелет.

То-то она и чудесит,
Вся эта сочная рать.
Только-то в наших-то весях
Солнца почти не видать.

В этой крепчающей стуже
Всем своим ярым нутром,
Может, окажешься нужен
Где-то, кому-то, хоть в чем.

Дай хоть зимой хоть бы снега,
Хоть бы в Сахаре – согрей.
Не замыкайся на эго,
Не умирай для людей.

2007
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8013/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG