А Ти живий! – що б там не говорили, Що б не плели про Тебе і про нас, – Живий в світах, в яких не мають сили Ні римський цезар, ні вселенський час. Хоча і тут вони не є всесильні: Час вб‘є царя, царі вбивають дні – А Ти мені цвітеш у кожнім зіллі, Смієшся в кожнім щебеті – мені. Як я в ту ніч за тим кущем ридала!.. – Такий був страх, і біль, хоч вовком вий… А нині йду – свистить услід Магдала, А я сміюсь від щастя: Ти – живий!.. Живий, живий! – лиш на горбі розлогім Спеклися кров Твоя і пил епох... Бог є Любов – це страшно, бути Богом! – Але без цього і Любов – не Бог. Любов сильніша канчуків і палиць, Що їй мечі – вона для них, як дим, І ті слова, що Твій залишив палець, Переживуть і цезаря, і Рим.
|