Опубліковано: 2007.10.03
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Віктор Сироватський

***

…Там, в мерцающем окне,
меня, быть может, ждут.
И чайник пышет на огне,
и ходики идут.
Однажды, позднею порой --
кто знает? --  постучусь.
Теплу у кухоньки простой
и свету поучусь.
И будет тихий разговор,
и, может быть, вино.
Гитары мягкий перебор,
не слышанный давно.
И капли частые начнут
в стекло морзянку бить.
И я пойму, что не хочу
отсюда уходить.
…Минут последний перезвон,
прощание в руке.
Окно качнется, как вагон.
Морзянка по щеке.


1998
© Віктор Сироватський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/7712/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG