Не бажаєш собою ти вже ображати мій зір,

Вже не знаю, з якою кобилою ходиш до стайні.

Кажуть, я безнадійно закохана в тебе, то ти не вір,

Так надійно, як я, не кохали ще. Тебе принаймні.



Ти гарантії хочеш? Тобі я гарантій не дам –

Більше дати, чим я вже тобі віддала, неможливо.

Ти на віриш віршованим ніжним моїм словам –

Спробуй сам і у прозі – на зуб, ти побачиш диво.



Безнадійне кохання згорить, та спочатку зола

Димом в небо зійде і по хмарах розвіється вільно,

Хай тобі це не треба, хай це не любов була,

Та що б це не було, воно, як епоксидка, надійне