Ледь протерся  з мольбертом крізь двері.
Пішли в ніс парфуми й десерти
всіх експертів, які на концерті
представляли собою відвертість.

Виночерпій від cпирту отерплий
з Антверпену викликав серпень.
І зійшов з ума весь порепаний.
Шмига-циган - поет  ефемерний.

Від інтриг обернений –  сквернить.
Розвернув кропив’яні модерни.
За бабизну лихо роздерли
Інтернету   дешеві  екстреми.

Оперилися  ті, хто не меркнуть
в трутизні   старизни   Тетерки.
Грає молодь в слем,  де свій Беркут
всіх облив помиями  клерків.

І були фейєверки в істериці.
Мілизна в білизні – в клімактерії,
наче зірочки у  Америці,
фанаберилась  в кафетерії.

На столі співвітчизниць букетик.
Дим пряде   під тонку сигарету.
В суєті турнікетний дуетик
визріває шляхетно з секрету.

Без зубріння мотивчик, як блеф.
Тут поетів – дискретний ґешефт.
Серветковий вірш – барельєф
визнає, як фетиш,  сам Фрейд.

Від огид дві  чарівні страшидли,
наче дві єхидні в повидлі, –
остогиджений дзизнув, набридли:
«Що за схизма – обрізані бриджі!?»

Біловидий з клепкою щиглик
на планиді  мармизу не голить.
Виграв ринг вдивовижний дзиґлик,
він Батий, чорторий  задоволений.

Рижик-пижик близький до харциза
залишив дідизну без призу.
Крутизна – але  юна дівизна
виграла усе  сонцебризна.