Опубліковано: 2007.09.18
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Лія Чернякова

***

Никому не приснюсь,

Ни за что не скажу

Как хожу по ножу,

Пока вру и дрожу

Пока рву и мечусь

И болтаюсь

На карнизе, пока не растаю.

Что же, спросишь осталось,

Упрямо и в лоб,

Что ж не бросишься в старый,

Оплывший сугроб

Головою горячей, устало

Что бормочешь – уже не осталось

Ничего.

Ничего, погоди,

Погляди,

Как свивается новая сказка в груди

Как срываются звезды в рукав мне…

Чтож ты греешь за пазухой камень?

2007
rabota
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/7493/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG