МИРОСЛАВО

Мирославо, у грудях хвилі,
В очах фіалки.
Ах, як шкода, розбилось, вилилось,
Розлетілось на скалки.

Сильна, сильна – у серці злива,
В очах пустеля.
Ох і доленька ж нещаслива
        та
Невесела.

Мирославо, світанок жевріє,
З гілки на гілку,
Так рожево, пташко, за обрієм,
Ніби для тебе тільки.

Часом, знаєш, не у зусиллі
Справжня сила,
Ти б цей біль та в долоні вилила –
Відпустила.

Мирославо, розбилось, вилилось,
І не стало,
Мирославо, зберись на силі,
Заплач, Мирославо.