укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.09.11
Роздрукувати твір

Олеся Сандига

***

Прокидатися. Сіро. Мокро.
І в вікно натекло каламутного неба.
Я б охоче назад під ковдру.
Але — треба.

Сива осінь надворі. Прозорі тьмяніють калюжиці.  
І у серці ворушить тарганячі вусики біль,
Осінь тихо над мокрим асфальтом скарлючиться,
Я з дверей — а вона звідусіль.

Сива осінь вчепилась за небо холодними цівками.
І розкислим багном ухопила мене за каблук.
Сива осінь як витерта вижовкла плівка,
Розкотилась
           по ребрах людських парасольок    
                                        вимогливим стукотом.  

Моя душе повір, ми далеко від берега,
Їй не вигребти нас.
І не слухай цього голосіння – осіння істерика
Просто фарс.

Сива осінь до смерті боїться самотності,
                                                    сірості,
                                                         старості.
І у серці плаксивої осені селиться страх.
Рве на собі зів’ялі пожовклі жоржини та айстри
Ще на четверть жива, але вже тільки дим,
                                тільки тлін,
                                                            тільки прах.

Я засклила балкон і засклила свій погляд від неї, посмертної,
Удаю, що мене ані вдома, ні в тілі нема
Я врятую її – лиш віддати мій образ, а душу віддерти,
Але це зависока ціна.

Я сміюсь, почуваюся хитрим тигром,
А у відповідь –  дим, туман.
Ну гаразд, я цей бій в неї виграю,
І залишуся геть сама?...

2006
© Олеся Сандига
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні