Ах, душа в моєму тілі –
                      Черевцем
                                Догори.
Плавай-плавай серед лілій,
                         Біля серця
                                   Догори.

Догори, голівку скрючивши,
                                 Як свіча,
                                       Як сірник.
Сивий попіл мовчки струшу  
                                Із плеча
                                       На смітник.

Хто від серця не займеться?
                         Краник – р-р-раз!
                                        Лий до дна!
Крові – тільки два відерця.
                      А мене отак ураз –
                                            І нема.

Зблідлих лілій блудна зграя:
                              Та по колу,
                                        Та у вир.
Із червоним водограєм
                                Всі на волю! –
                                            В рукави.

Стіни стеляться байдуже,
                              Білі-білі
                       Наче квіти.
Мокну, липну у калюжі,
                         Та без тіла
                                        Не злетіти.

Тож, як сонечко потішне,   
                             Просто лізу,
                                      Вище й вище:
Свіжовичавлена вишня
                          В цятках сизих
                              Попелищ.