Опубліковано: 2007.09.11
Поетичний розділ: Філософська лірика

Лія Чернякова

Воспоминание о Вишневом Саде

школьным друзьям (2007)

Встрепенувшиеся лица,
Чуть опущены ресницы,
И деревья полны странной красоты.
Я листаю свой гербарий,
Где засушенные птицы
И цветы.
Вечер тенями ложится,
Загибаются страницы,
В них затерянные - мы.
Это сбывшееся лето
Долго-долго будет сниться
Знаком света? Знаком тьмы?
Ветки, голые как слезы,
И разрушенные гнезда,
И свисающая прядь.
Может, мир перевернется.
Только больно. Только поздно.
Только нечего менять.

1988
Источник
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/7373/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG