Обносив я кліпси й окуляри,
ватажку продав усіх мутантів.
На бульварі в пацанячі   чвари
я встрявав  посеред спекулянтів.
Льодопад під маринадом листопада
панькав  отаманів-корчмарів,
Лихоманка шурхотіла на пуантах,
лихварі боялись бунтарів.
Тато, я скуштую благодаті,
забушує банда  фабрикантів,
задурю барчат у цій блокаді,
гандикап гігантів клоунади.
Зворушу комашок буфонаду,
розведу ватагу в аксельбантах,
закручу я дулю докторанту
під азарт  атланта в бакенбардах.
Замахаю аспірантам білим шарфом,
окроплю  парі з читцем псалтирі,
відпущу я  душу, за  цим  кайфом,
Україну проспіваю на латині.
Аса,  затанцюють арлекіни!  
Задушу Вітчизни п’яне жречество.
Катаракта скотинячої гордині,
бо в грошах вже молодіє неуцтво.
Всіх коханок у  розпусті  звукорядом
ошелешу диким   ренесансом.
Зажадаю наостанок для інсайду
зоосад з азартним   реверансом.
Зашаруджу   сіроманкам демократа,
щоб раділи   клоунаді квартиранта.
Виклопочу  в дурці бешкет дядька,
запишу співанку казнокрада.
В фоліантах, в словниках і  в тропарях,
натрушу я дітям райських яблук.
Гарма-дарма на майдані з ліхтаря
бачу променад  ажурних ядух.
Обкошу   шматочок   пустиря.
Окроплю  нарцис «Літературки».
Прочитаю вголос Кобзаря.
Перетормошу усіх придурків.
Надкушу  я  вуха  упирям.
І підніму тюрми на котурни.
Переворушу, передушу,
перепотрошу усе я здуру.
Перетормошу, пересмішу
всіх комедіантів-комерсантів,
я в ломбардах язикатим надкушу
золотий поп-арт лауреатів.