Опубліковано: 2006.10.17
Поетичний розділ: Поезія з ненормативною лексикою

Роман Коляда

Недодєланий сонет про мрію, яку ніхто й не думає здійснити.

Ревнителів чистоти мови просять не перейматися.

Десь далеко, де сонце сходить
Сорок п”ятий автобус не ходить.
Я дивлюся в його вікно
І бачу суцільне гівно.

Десь живе моя мрія, по світі бродить,
З якимись придурками дружбу водить.
А я слухаю Боба Ділана,
Така музика... прострілена.

Не тут і не зараз її зустріну,
Мо’, тільки коли загину.
Нахєра така мрія небіжчику,
Все одно, що глухому – свищика.

А зустріну, куди подіну
(не пропонувати – вагіну)
Виходить якась маячня,
Щоб не сказати ............

Десь далеко, де сонце сходить
Живе моя мрія, по світі бродить.
Не тут і не зараз її зустріну.
А зустріну, куди подіну?

2005
Київ
© Роман Коляда
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/697/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG