Опубліковано: 2007.08.06
Поетичний розділ: Філософська лірика

Аліна Остафійчук

***

Прости, Господи, неразумную рабу твою Елену.
(даже имя в крещении дали мне люди чужое!)
Так вот. Прости, во-первых, за тысячи тысяч сомнений,
еще – за то, что живу постоянно неряшливо и недостойно.
Третье, грешное, нуждающееся, скорее всего, в прощении –
это моя невозможная, выше всех мыслимых правил гордыня.
Далее – страсть до распутничества без помышления
и с помышлением о вечности. Не твое имя
славлю ночами, себе создавая не идола
даже – второго – и равного, бог, тебе по величию.
Прости меня, Господи, еще и за то, что открытыми
язвами я, как и ты, зияю до неприличия.
Седьмой же мой грех, и пожалуй, смертельный – развенчана
по собственной воле с желанием жить. Беспробудными
разладами с миром натуру свою человечию
я целенаправленно гроблю – наследье Иудово.
В себе убиваю тебя, Бог-отец, без зазрения.
А богом зову то, что вижу, и слышу, и чую –
я солнцу молюсь, принимаю от ветра крещения.
И боже прости, не хочу себе долю иную!

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/6940/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG