Опубліковано: 2007.08.03
Поетичний розділ: Філософська лірика

Василь Дробот

ВОСПИТАТЕЛИ

Владимиру Артюху,
основателю и президенту
Киевского клуба поэтов




Хорошо, что нас не признавали,
Не похоронили нас в завале
Друг у друга списанных словес,
Не пригрели нас, не приручили,
Контрамарку в книгу не вручили,
Дали нам окрепнуть, наконец.

Ото всех отбившиеся с боем,
В массе до последнего – свои,
Нынче вес утрачивают слоем…
Вспомните культурные слои.

Нынче их, и лгущих, и логичных –
Всех сдирает время безразлично,
Гасит положенье, званье, имя, –
Оставляет топтаное ими.

Оставляет и, в какой-то мере,
С поколеньем поколенье мирит…
Только б нам и вправду не поверить
В то, что мы – единственные в мире.

2007
© Василь Дробот
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/6919/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG