Ще ночі – білі і вже липи квітнуть. Веселки й хмари в небі осяйнім. Я знову в місті з вершником амбітним, Що заснував північний Третій Рим. Не щедрий край на дні спектні літні. Каскади хмар, мов обриси вітрил. Дівочі плечі ледь засмаглі в липні. П`янка відкритість обріїв і тіл. Триколора й Андріївського стяга На всіх вітрах патріотичний клич, “Кресты» похмурі, наче тінь ГУЛАГа І на майданах – бронзовий Ілліч. Всіх не згадать, хто тут творив і вчився. Тут Блок вдивлявся в дощову імлу. Писав тут Гоголь, тут “Кобзар” з`явився, Знав Шостакович і хвалу й хулу. Було всього – звитяг і божевілля, Жертв незліченних у війні страшній. Моряцьке місто, всупереч повір`ю, Міняло назву в клекоті подій. Фасади пишні до негоди звиклі Граніт і хвилі, і шпилі дзвіниць. Містичне місто горде, ніби виклик Перлинам знаним західних столиць
|