укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44235, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.10.13
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-246

Перед вами - единственный в мире мальчишка чудак,
для которого связи с девчонкой - другая галактика.
Обращайтесь с ним бережно; спрячьте боксёрский кулак.
На мужчин с их скрипучими мышцами лучше полайте-ка!

Перепробовав множество способов жить не тужа,
не стыжусь, что ушастая сплетница искоса глянет.
Мой мальчишечий визг зацепился за клювик чижа -
и теперь умывает зарю... Вы не рады, смеляне?

Ну, нашёл бы себе я на свалке дырявых сапог
жрицу тайных постельных забав из резной гуттаперчи,
непорочность утратил, слюней нализался бы, слёг...
А не кажется вам, что я дрянью и так переперчен?

Кто-то плачет над папиным гробом, а я - сирота,
хоть и в здравии полном отец... От такой рокировки
надо мной при любых королях гегемонит мечта
проскакать рысаком по мосту с позолоченной бровкой.

В вышине неоглядной рисует закат стрекозу.
Это он, неженатый волшебник, летит в автожире!
Он приветствует тех, кто не сунул веснушки в мазут,
не лобзался с гюрзой и не вмёрз в обручальные гири.

Чтобы спариться, можно быть курицей, зайцем, кротом -
им плевать, у какого троллейбуса сколько площадок!
А в какую пещеру уйти, если мой камертон
заблудившимся змеем бумажным ревёт беспощадно?..

Полусгнившей девчатиной кровь разбавляет юнец -
и жемчужины вновь превращаются в залежи мела.
Скоро он нахватается канцерогенных телец
и помрёт, а пока за него веселится вся Смела.

Если нравятся вам огоньки абрикосовых щёк,
от которых глаза первоцвета становятся ясными,
берегите во мне - по возможности - каждый заскок! -
а иначе я просто пойду утоплюсь в вашем Тясмине.

1999
г. Смела
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні