Опубліковано: 2007.07.18
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Лія Чернякова

***

След твой, оставленный на песке,
Море зализывает как рану.
Имя твое я твержу неустанно.
Море твердит в неизбывной тоске:
- След твой, оставленный на песке...
Боль о незбыточном пустяке
В сердце вынашивая по строчке -
Средце изнашивая до точки,
Жизнь оставляю на волоске
Следов оставленных на песке

1988
leto

Очень интересно оглядываться на...(все равно Бродского из меня не выйдет, так что бояться нечего:)

© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано: автор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/6686/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG