Опубліковано: 2007.06.23
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Поляков

Белый дед

Лягут ранние снега
На Матрёнины поля...
Лягут поздние поля нам на лица.
Как ты, память, глубока!
Мне бы только два глотка,
Чтобы заново родиться.
Чем по-прежнему жива?
Есть в тебе и «Да», и «Нет»...
Где-то в сердце жернова
Запускает белый дед.
Боль такая - хоть кричи!
Дед и глазом не моргает,
Муку мелет, а в печи
Наши судьбы выпекает.
Накрывает светлый стол.
На рубахе коркой соль.
Что темнишь ты, странный дед,
Накрывая стол снегами?..
А по скатерти мой след
Вышит чёрными крестами.

2007
© Андрій Поляков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/6468/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG