Коли, нарешті, буде мить
Ввійти напередодні ранку
В легке мереживо світанку,
Де поза обрієм мигтить
Окута золотом блакить,
Жевріє світ фосфоболічний
Таємним полум’ям містичнім?
Коли, нарешті, буде мить
Ввійти в країну, де довкола
Рожева смуга виднокола
І де веселка, наче міст,
Роса рясніє, як намисто?

Та годі, втім, шукати змісту:
Скоріше геть, мерщій за місто!