Опубліковано: 2007.06.15
Поетичний розділ: Містика, видіння

Сніжана Малишева

Стихи на рассвете

Рука, как перебитое крыло,
Влачилась на банальностях рассудка.
И было как-то нестерпимо жутко,
И всё казалось, что не рассвело.

И стих писался мрачен, дик и сух,
И суть метафор цокала копытом,
И было что-то там внутри разбито,
И, видимо, огонь любви потух.

Но целовала раны мирозданья
Душа, вперяя губы в облака,
И крыльев шум свистел издалека.
Восход окрасил тяготы лобзанья

В кровавые лохмотья бедняка,
Избившего стопы о прах познанья
Чужих дорог, чужого опозданья.
И взгляд последний был издалека.

2003
© Сніжана Малишева
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/6335/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG