Опубліковано: 2007.06.08
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Вікторія Шпак

ЕМІГРАЦІЯ

Бідна, похилена, знічена хата –
хто там донині трима інтер’єр,
хто на долівці траву розстилати
вербного тижня захоче тепер?

Сірого неба розірване клоччя,
Вітер гуляє в затихлім дворі,
і на деревах минулої ночі
спали, здається, ворони старі.

Чи не ворони, а більш екзотичні
птиці цієї лихої землі
задум плекали тут глупою ніччю
на кришталевого куполу тлі.

Купол небес – то, мабуть, замість церкви:
і помолитись не маю на що…
Треба зайти і від жалю не вмерти,
сльози стираючи з голих тих щогл.

Зірка на рівнім слизькім підвіконні –
мабуть, душа, що до неба пливе,
не помічаючи очі бездонні,
ті, що віщують кохання нове…

2007
Київ
© Вікторія Шпак
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/6157/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG