Опубліковано: 2007.06.02
Поетичний розділ: Сонети

Вiкторiя Тищенко

ЗАПОЗДАЛАЯ ПЕСНЬ

Пустынный пляж, пристанище тоски…
Словно края бумаги опаленной,
неровен берег глинистой реки,
осенним ветром быстро охлажденный.

Две лодочки на кромке бережка
друг к другу льнут шершавой влажной кожей,
как два потертых старых башмачка,
небрежно кем-то брошенных в прихожей.

Здесь хорошо, над прошлым посмеясь,
свернуть к заливу с мраморной водою
и вдруг услышать… пенье соловья,
непонятого этою весною.

И осознать, что там, среди ветвей
твоя  душа поет – не соловей...

2006
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5989/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG