Опубліковано: 2006.10.05
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Тетяна Аінова

***

Облака не души, а их портреты –
их желанных форм, их невольных странствий.
Ты не верь их видимости конкретной,
им – как телу рамочные запреты
наше временем сдобренное пространство.
Это всё проекции – не вольней, чем
танцовщице на холст, неподвижно и плоско.
Фон лазурный прозрачен и бесконечен,
отороченная сосняком полоска
относительна, всё за ней продлится,
но уплыли за – и уже их нечем
наблюдать… кроме веры, надежды хотя бы.
Я надеюсь, к примеру, что наши лица –
не обманы, скорее мифы для зрения.
Горизонт наших дней я зову «сентябрь»…

Но у этого облака оперение –
лиловей наважденья, алей жар-птицы,
горячей, чем дыханьем твоим по коже.
Я гляжу и радуюсь: как похоже!

2005
© Тетяна Аінова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/586/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG