укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.05.18
Роздрукувати твір

Ксенія Назарова (Pilgrim)

***

Желание - научиться зажигать свечи,
которые погасли
С чьей-то мокрой руки,
И не задувать свою,
с налётом серпантинности.
Идя по краю болота,
разгоняюсь, размахиваюсь
Раскрываюсь для моего демона
Из пучины.
Ветреник, ставленник,
сине-сероглазый на этот мегагерц.
Захвати меня плащом,
закружи, не отпуская.
Захлопни за мной дверь,
чтоб не выдуло сквозняком
Твоё Пёрышко, твою Нежность,
нашу ласку.
Насквозь ветреный дом,
в котором гуляют листья
И кофе пахнет прелостью цикуты,
сладкой до гранулы.
Милый, за что?! За что,
спрашиваешь, так…
Мысль к тому,
что пальцы на талии – тортовница,
Когда дрожу и нельзя переместиться
в вазочку.
Демон, неужто я так слаба,
Что не угораю разом,
Листом боярышника
щекоча тебе лицо?
Мой. Не могу привыкнуть, но так.
Так сладко… Цикутно…
Цикадно…
Щекотно. По сердцу пёрышком,
по жизни ластиком,
по ветру деревом,
по грани отрезом шёлка.
Не стираю, лишь напоминаю листу
о бумажности.
Оригами твоего сердца,
журавль, влетевший в моё.
Здесь нет гнезда из веток и почвы.
Здесь дубляжно-односмотрящие
живые бумажные птицы
и красное солнце за ними.
Япония – не сакура,
Япония стоит того,
чтобы её оставили и жили заново.
Можно я тебя поцелую,
…мой?
Не отворачивай
зелёное лицо в потёках.
И что, что морщины от пыли звёзд
и рубцы у обычных глаз?
И что, что жил до меня?
Ты просто ждал,
чтобы весталка прошла по канве болот,
у мутной зелени трав.
Знаю это и не грущу.
Научи меня лишь зажигать свечи,
Когда подую на них,
и не бояться видимых тропинок.
Вот я – твоя топь, твоя сакура,
блаженная, сумасшедшая…

2007
© Ксенія Назарова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні