Опубліковано: 2007.05.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Василь Дробот

АВТОПОРТРЕТ

Каких-то сто стихотворений
За всю сознательную жизнь,
Попарных звукоповторений,
Которые уже слились

В простых мелодий вереницу,
Присущую лишь только мне,
Ту, что нигде не повторится,
Ни в волнах жизни, ни на дне.

Каких-то сто стихотворений –
Мой код из глубины веков
И бесконечное горенье
Души, не знающей оков;

Каких-то сто стихотворений,
Непроизвольный слепок дня,
Взрыв сил, не знающих смиренья,
Обозначающий меня;

Всего лишь сотня вспышек света
В продрогшей темени земной.
Всё остальное было где-то
И с кем угодно...
И со мной.

2007
© Василь Дробот
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5812/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG