Опубліковано: 2007.05.16
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Сергій Ігнатов

***

Он профессионален, но не голоден,
летя один, свободу обретя.
Но слишком сильно
был захвален смолоду –
и возлюбил
актерство и театр.

В Нем сила молодая не уснула,
а сцена гонит, словно горн в лесу.
Но смолоду их всех упорно гнули:
Он, видно, знает,
что чуть-чуть сутул.

Как много нас, кто бы припал к коленям
за одинокий, за священный бред.
Но Он не возвратил
свой долг дарения.
Он, видно, знает
этот тяжкий грех.

Умелые нахально и уверенно,
как видно, душу пробуют на слом.
И Он в подмостках одиночеств нервных
замкнулся,
не желая быть отцом.

В суде любви я говорю – невинен.
Здесь сад любви, что создал грех Его.
Я не хочу судить лишь так, как видно.  
Ведь издали
не видно
ничего.

2003
Грануя
© Сергій Ігнатов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5771/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG