Опубліковано: 2007.05.16
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

АКТРИСА

Дома убегают в тени;
от машинного гула-зуда.
Дома в ином измеренье,
наверное, это люди.

Вот дом с подгнившими ставнями,
с немодными завитушками
средь медных высоких зданий
стоит, никому не нужный.

Чихает перилами бурыми,
клянет пауков породу,
чугунными пыльными трубами
ворчит в октябре на погоду.

Здесь живет пожилая актриса,
отставная актриса ныне,
у нее есть ручная крыса,
белая, с бантом синим.

Хвостом по трюмо тихо щелкает
и слушает белая крыса,
как актрису когда-то в щеку
целовал сам мэтр Вертинский.

Смотрит, как вялые пальцы
перебирают колоду,
а вечерами в ненастье
с хозяйкой ворчит на погоду.

Капает дождь стеклянный,
смальтой крошится в лужах,
дом средь высоких зданий
стоит, никому не нужный.

1997
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5764/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG