чо.. чо... та ну на...
розмазане місто
з нервами клієнтів
живе у темпі щоденних
шумів амплітуд вибухів
хаосу прильотів маршрутів
місто на піку частот
втратило непередбаченість подиху
збурене еволюцією збігів
каби не підкорили стійкі вежі
застиглі в руїнах старі люди
молоді перетворились в баланси
від чутливих метеликів до мух
місто розмите смугами доріг
абсолютні м'язи ніг під вагою
зв'язані потенціалами близьких
хмурі від насильства родичі
суцільно витягують робочі руки  
до безкінечності атракторів
від тиску збурилась цегла вигинами
двірник Йосип довбає ломом
відпирає притиснених дітей
відхилені двері кривлять біль
розтягнені завіси помірно плачуть
коти з підвалу розбігаються
вздовж затягнутого тротуару
фрактали з подрібненого скла
ергодичні люди розбігаються
благають помочі ув'язненні діти
у потрісканому каміні
змінюють рівновагу спектри
стійкі тріщини в переляканих очах
з хаотичним режимом коливань
надоїли паскуди
що це за ефектні гетьмани
нарешті стали новісінькі бетмени
бізнеси миттю розпиляли
державні гроші що плавали
мавпобороді балаболи
за наші святі надра
в режимі збуджені ядра
продажні чучоки з центру
до ненависті підбурюють
і далі будуть і будуть
нагло дерибанити
знову народне бабло
знайте власні гроші
ворувата бандота
з вічним хистом жити
тихенько це наші швондьори
від страху в чорному костюмі
ховаються фараонами
від усього народу
хуцпаті одинокі жахи
зі старих порядків
цей кагал елітарних
виродків із одних чортів
пішли за агентами
у підпілля охоронцями
вийшли бариги
з чіпідрісових таємних кланів
знайшли шоблу
в злодійському раю у столиці
їм бідовим блазням
плисти буйним Дніпром
за бистрою течією
за сварою за лихом
за халепою розбрату
там волають хабатники
які викрали у холопів волю
нащо багаті милості мерзості
таки ви бачите щей скотиняги
не викоренілись  такі дубові
промовляють за своє шобло
про завершену затятість
іде ця босота іде все валити
своїх вчорашніх босів на місцях
іде голота бо має силу волі
не соромитися більше гріхів
хоче свого щастя бо живе
в її уяві зло живуть одні
упирі паразити
ненажери причемиречені
супергерої сьогодення
егей боси ви зайшли
занадто далеко межі
аби наймати рабів
з української голоти
зрадники бомблять хижаків
горить їх усе добро
чийому кодлу тепер
потрібні несамовиті
ці провокатори війни
ненависна ганьба
окисляє віщу боротьбу
загострені леза у тренді
на краю кривавої річки
огидно так жити у зміщеннях
безхребетними в Україні
принижені від усілякого
ледачого сброду і клопоту
взяли підйом перед спадом
зібралися знову повстати
людоньки діти голенькі
дітоньки голодні одні
помирають в Олешках
не дурні ці горшки побили
в місті з нервами
тотально витіснені хвилі
тролінгу поконвеєрного Дніпра
навкруги покинуті прозорі села
за людською реакцією
насаджені неначе ув'язнені
ці віддзеркалені злі драйви
загострено розпалені  чини
ці помножені і розсіяні плини
контролюють  чергами сірі зони
протидіють гарячці після обстрілів
індикатори дронів дивляться на мене
транслятори поширюють моє місце
мої прагнення і бажання розмитися
очі зливаються в єдине ціле
під тяжінням замінованих чорноземів  
в очах моїх розмитий обрій поля
з мертвими соняхами
та живими спалахами
а на сході розірваний цвинтар
ізольований дерев'яним парканом
між повсталими туманами-хмарами
і мережею доріг з хуторами
невже ми вдома самі собі
стали чужі після великого проходу
ми залишили по собі тих
хто здатен вбивати за гроші
і не здатен вмирати
за свою приватну землю