… давай залишимо тіла наші на пляжі,
і пІдемо між вуликів з морозів, та звуків вечорових – вслід до моря,
….дістанем фарби, пензлі, олівці
з портфелика шкільного першокласниці на ймення Небо
…ніхто не памятає,
що нам намалювати Вчитель загадав, ще до канікул…

І ти змалюєш, як всміхнулись зорі – на мить неуловиму,
ще
коли їм
на ковдрі ранку
вистачало чорно-білого екрану
у кінозалі зжурених, нічних,
наскрізно-тінних перехожих
пінгвінів поміжзоряних))

На білій ковдрі місячного світла
спить зніжений нічного звіра подих
прибоєм розколисує
на ніжних ніжках,
- стежках поміж гір – вітрів панчішки !

Через густе повітря вечора
їй руку на плече ми клали,
нам вітер надимав вітрила рваних
небесних джинсів...
невагомість  - відчує нас
на пальцях, на долонях
на вістрі запальничок – де наш сніг
віншує волю й невагомість – шукає щось,
важлИвіше від істини
-, неспробуваний  смак
канікулів,
Притихлі обрії, нехай посплять - тобою))
всією мовою тебе хай обіймУть....