Сергій НегодаЦифровий фасад розпадуу горнилі війни заїхав у маєток одного з небагатьох золотих поселень в зруйнованій війною Слобожанщині наразі темрява інтелектів бачу з-під світла ліхтаря смартфону одразу кидається у вічі висока потворність червоно-цегляної казарми у цій темряві сховані вчорашні жахливі подвійні стандарти олігархічної України у зубожілому зруйнованому селищі із занедбаними господарствами освіщалося золоте оригінальне поселення з привітними заквітлими садами в якому оцифровані усі фасади та мури шикарні смарт-котеджі з софтовими оновленнями з чотириметровими непрозорими одноманітними квадратними площадками на бастіонах навколо нерукотворних кубічних палаців з червоної цегли з оточуючими весь простір веб-камерами над брамами сторожевими вежами розсувними парадними воротами регулярно літаючими над палацами розвідувальними дронами цей оцифрований світ багатства вражає небаченим спотворенням ландшафту закритим неприродними декораціями укриттів з роботизованою прислугою в розфарбованих будівлях з запрограмованим житловим сервісом благ насолод тут живі об'єкти без матеріального росту знаходяться у режимах та у полонах центру це саме за мурами тут відкривається залишок старого світу спотворень після розпаду імперії збудованої на кістках живих людей зі зруйнованим життям які існували без приватної волі які не інвестували у себе у рідних дітей котрі проживали свій сумний час у розчаруваннях і не мали жодних підстав та бажань вкладатися у своє безнадійне теперішнє та майбутнє у здорове життя своїх дітей в Україні хоча і вважали себе живими громадяни чим гордилися на свята в своїх злиднях і бідах оце дивлюсь вздовж кілометрової смуги заколочених мурів золотого поселення і бачу у цьому українському селищі старих зубожілих селян без автентичної суб'єктності про самих себе без власної давньої історії вони перетворили свій світ на поточні інтереси та нагальні потреби без ефективної приватної роботи а навкруги мурів стоять убогі одноманітні потріскані хати радянської доби
|
2026 © Сергій Негода |