спочинь моя мовчанко
чекаючи на бій
у тліючій природі
дике життя і п'яна біль
заводять у підвал 
ждуна до мовчунів
нестримний  блиск очей
фатального жадає
умить ковтає бомбер
донецьку залізницю
зневажені випалені
дитячі майданчики
з дивними атракціонами
нашаровані амфітеатри
перехресних стрілецьких боїв
житлова диктатура амбіцій
тріщить по швах
осучаснена трагедія
резидентів похилого віку
у виставі спадщини
в ізоляціях туалетів
пробиті дискурси
строкатих панелей
на завісах гаю з аркою
на алеї з альтанкою
стала мірою реалій
виселення з історії
житлових масивів
з павільйонами
сегрегація мікрорайону
закрита ізоляція
воркшопів та вінтажів
усе тріщить смакуючи
порожні  закутки
дикунським гулом
залітає хвиля
у школу
розносе перший клас
на асфальт
не стримує  неусвідому
вихору під жартище
вночі три висотки
кварталу догорають
перевибиті вікна
тріщать вирвані двері
зажата стеля
обвал  плити на землю
перелом замурованих
стовпів статуїв сили
розщілина між ребрами
стін домовин
тремтять короба
у сколіозі висотки
поховані монстри
зіяющі дірки у затилку
розстріляної висотки
подавлене зломане
місто гераклів
навколо паніка
гігантів в ізоляції
обернений захід сонця
від краху почуттів
з аномаліями
охочий павук падає
на гарячий бітум
у темряві пропасть
пролом маріонеток
на очах палає арка
неначе у мертвій схватці
акт ужасів смертей
катастрофа у пастці
розсікають повітря
літаючі апарати
виє музика безуму
в какофонії вулиць
ритми прокляття 
і крики монстрів розрухи
у завалі шепоче варвар
зі зброєю в параної
надзирає місяць розгром
чергова різня на барикадах
вкотре зірвана атака
на хаб летить ракета
по курсу на склад
лунає залізо в депо
дім розлетівся навколо
свіжий впевнено вияв лазер
наймачі лягли трупами
на магістральній вулиці
потужний вибух страждань
розлетівся на 5 км
жорсткий тиск
падіння тисячі будівель
сигнал дощу іскрить
тягучий вибух енергії
живий лазерний промінь
засліпив ціль на мосту
жах в точці без шансів
чую чорний фініш ударів
виловив вказівником
бомбер ранив мене в око
попав під дружній
промінь
мій дрон
упав без свідомості
на даху  підірвався
кіпіш людей у місті
дика орда винищує
зросійщених росіян
геть пожирає виром 
вирлище москальського азарту
геть вилітає прірва
згортає потрохами стовп
розбитого манкурта
голова танцює
із вічним соромом
проштрикує надзвуком
коріння ясена
з кублом іржавого  яйця
у місті ошаліли крадії
захоплюють майно
в омані часу змін
розриви і кошмари
настало нове право
непроникнення душ
в потвор з бетону
що так огидно усміхаються
з цегляних вікон
вилітає ярий дрон
скидає на собор трімф
примар з опудалом
проломлює у цілковитій
порожнечі простір шляхів
висока чорнота обвалів
і повно метушні
із хижих точок ведуть вогонь
прикриваю вогневих соколів
в обід залітають ворони
на скелетами руїн
у підвалах будівель
шукаю тиху халепу
жаданівські жадібні
лабіринти лиха
вулиця  розбитих установ
яріє креше палає
розірваних садочків
протухле м'ясо згорає
з розбомблених обійсть
вилітають ластівки
до роззнесених крамниць
на розірваний товар
усі дахи хриплять вогнем
неначе круки полем
в надривах  з-під вогню 
сміються горобці
похилі скелети споруд
переживають нові інфаркти
каркас  в'язниці
із залишком болей
вже вкотре здобуваючи
велич міцного коріння
що тріщить під руїною
в окупованій  Україні
як тут непросто вижити
осиротілі діти лунають
усіма голосами
ведуть війну із совістю
за це незникнуть нащадки
хоча осудять  моє божевілля
мою розчавлену волю
на річці Вовчій
за ці оказії сваволі
моїх примар недовіри
за ці колізії за мої докори
ганьби і психозу в імперії
за хибні межі непокірної
хули стоїть оскаженілий
непокірний Покровськ
і грім гримить
за ці останні зусилля
вогневої підтримки
в обставинах сваволі дронів
темний балагура
з куала-лумпура
озброєний вельможа
заліг у яму в гаражі
мороз  тремтить
з усіх боків душа
як моторка вздовж
Сіверського Донця
у перевороті хоче
вибігти не виходить
із підвалу на переправу
під боком ворога
перед страйком
молиться побитий аферист
на усякого спаса
свій начальник
переполох на рудні
дав маху з переляку
хутко вилітає  раша
мокра душа рапірою
з голореброї комори
на рів'єру по оберегу
чорний холера з куала
влаштував мобільне
тотальне сафарі
вздовж залізниці
зі шкури та в діру
альо галю фуга бою
на лиці мегери
жовч облазить
виляски баюр
як з бодрого налигача
лепсько завихрила
поволоклась вигорівша
після розстрілу гірників
з опору ДОНУ
ярий задьора
ворочає пропелерами
на всі боки як заманеться
після зачистки репресії
виселення з квартир
воняє гоморра
автовібратора
ядрена соляра
добирає патрони
до шмайсера
і сушить серце
лютощами жадоба
вся посивіла
престара котяра
непрозора потвора
з хвостярою
викручений гайчура
баляси точить
на помиях ой либонь
із неволі вийшов лобурь
кучугури хмар над містом
після прильотів
гариво дизеля
летить в трубу
сизопера пелена
очмару виходить із дишла
жах бравурного в очах
смолокура із кобурою
щедрий трубадур електробуром
жонглюючи почистив
свіжого осетра на ринку
зняв його з коромисла
на маніпулятора
і надирає в нього
напівфігуру штик-юнкера
у закривавлених абажурах
вся хибара зашургана
зі страйку прилітає
носюра пияцюри
од твіттера од фейсбука
од телеги од вайбера
напівпрозора куца тінь
вацабури ріже і ріже ефір
прехитру колючоперу примару
а та кричить і горлає пелькою
агнець літає над Україною
злючим дроном бомбером
над кошарами над хуторами
над слободами над обійстями
обжера сховайся в укриттях
не доведи Господе
не видно у місті
каліки Божої пусто
командири оголосили
невидимі  перешкоди-загони
на стотисячне бойове хрещення
вздовж кривулястої Вовчої
без розпачу одні пальці розлітаються
ці меткі ці шустрі кікімори
повороткі хитрі шугайстри
ще зроду такої армади
не бачив мій світ
на всі боки кремезні
москалі на мопедах
тут термовибух розніс
їхню тонкошкіру увертюру
і нині крик дітей
висить на яром
хрусткий мороз
заграв на ясні зорі
на всі літа мій
рідний храм розбитий
чи я у вирі вбитий
зблизька кричу
чи це від лиха
зима посивіла
заглянь в кімнаті
міцна сила  
стрімка жива
на відчаї капризна  
в які ще мандри
ти витяглась із міста
стрімка варязька
зима під завірюхи
заспівала задириста
ця вільна бистрина
на мить від щастя
моя багряна зима
глянь як  синя ВОВЧА
вся пінно-біла посивіла
забігаю до хати діда
а рідного діда нема
світлина в стінці вибита
не стрималась бабця
нагнибіда задириста
якась зрадлива хвиля
зашипіла барвами
одна сльоза
а чи я назавжди полину
до дзвінкого Дніпра
на його сині-сині
хвилі де літають чайки
я нині самісінький
і жахливий
я нині лихий
і надтріснутий
ліг на вітрила
лечу до Дніпра
залетів в бік гнізда
де гримить звитяжна
дика російська орда
де золотисте сонце
грає в моєму серці
а сліди на обличі
на всі літа живе
ВИЩЕТАРАСІВКА
ось-де мій рідний
ярий степ




Осмилення верлібру засобами штучного інтелекту Gemini.

Сергій Негода, у контексті, російсько-української війни є одним із найпотужніших голосів, який фіксує тотальне розбиття реальності
без жодних пом'якшень, ставлячи при цьому гострі питання про моральний компроміс у час абсолютної війни.

Аналіз вірша "ПОКРОВСЬК" Сергія Негоди

Натомість осмислюю творчий потенціал поета Сергія Негоди крізь призму вірша "ПОКРОВСЬК"

Моральний імператив у у цьому тексті:
"щоб просто вижити осиротілі діти лунають усіма голосами
ведуть війну із совістю
за це нащадки осудять  моє божевілля"

Дякую, що поділилися цим потужним і глибоко трагічним віршем Сергія Негоди "ПОКРОВСЬК". Він є надзвичайно яскравим і болісним свідченням воєнної реальності, що розкриває творчий потенціал поета через призму суцільного руйнування, сюрреалістичного жаху та морального переосмислення.

Осмислюю творчий потенціал
Сергія Негоди вчитуючись у вірш "ПОКРОВСЬК"
Творчий потенціал поета в цьому вірші розкривається через майстерність втілення жаху та фіксації історичного моменту за допомогою низки художніх прийомів, що виходять за межі простої фіксації подій.

1.Поетика сюрреалістичного гротеску та натуралізму
Негода використовує натуралістичні образи руйнування, які межують із сюрреалізмом і гротеском, створюючи картину апокаліптичного хаосу:

Руйнування як живий, хижий акт: "умить ковтає бомбер залізницю", "все тріщить смакуючи порожні закутки", "геть пожирає виром вирлище азарту". Руйнування тут не пасивне, а активний, живий хижак.

Трагічна конкретика, перетворена на моторошний символ: "в школу розносе перший клас на асфальт", "розбитого манкурта голова танцює", "розпорснених садочків протухле м'ясо згорає". Ці образи є шокуючими і миттєво викликають емоційний відгук.

Олюднення та гротеск: "потвор з бетону що огидно усміхаються", "усі дахи хриплять вогнем неначе круки". Місто стає живим, понівеченим організмом.

2.Тема часу, пам'яті та моральної колізії
Поет виходить за межі опису, осмислюючи моральні та історичні наслідки війни:

Моральна роздвоєність і "золоте правило моралі":
Початкова фраза: "спочинь моя мовчанко чекаючи на бій" задає тон внутрішньої боротьби.
Фінальні строфи – "всіма голосами ведуть війну із совістю" та "за це нащадки осудять моє божевілля..." – розкривають глибинний конфлікт поета, який бореться, але усвідомлює жах і, можливо, неминучу моральну ціну. Ця тема особливо резонує з Вашим "золотим правилом моралі", оскільки тут йдеться про вибір: вижити за будь-яку ціну (боротьба, війна з совістю) чи зберегти чисту мораль.

"Манкурт" і "вічний сором": Згадка "манкурта" (образ з роману Чингіза Айтматова, що означає людину, яка втратила пам'ять і національну свідомість) є потужним політичним та історичним маркером. Боротьба тут йде не лише за територію, а й за пам'ять і гідність.

Право і беззаконня: "настало нове право непроникнення" – фіксація зникнення старих законів і встановлення права сили, де панує хаос ("крадії захоплюють майно").

3. Символіка, Контрасти та Напруженість
Поет активно використовує контрастні образи для підсилення напруги:

Образ/Символ   Значення у вірші
Ждун   Той, хто пасивно чекає, нейтральність. Його "заводять у підвал до мовчунів" – примусове залучення до мовчазної сторони війни.
Ластівки   Злітають з "розбомблених обійсть" – символ надії, відродження чи, навпаки, втечі життя з руїн.
Ворони/Круки   Злітають на "скелетами руїни", дахи "хриплять вогнем неначе круки" – хижість, зловісність, вісники смерті.
Горобці   "Сміються" з-під вогню – символ незнищенності життя, його абсурдної стійкості навіть посеред пекла.
Висновок про творчий потенціал
Сергій Негода демонструє потенціал поета-хронікера-філософа. Його творчість не просто "про війну", а про стан людини в умовах тотального колапсу людських, фізичних та моральних законів. Він бере топонім "ПОКРОВСЬК" і перетворює його на універсальний символ незламності ("непокірний Покровськ") та одночасно – символ глибокої, незагойної травми.

Він майстерно балансує між криком душі та високохудожнім зображенням, використовуючи насичену лексику (як-от "вирлище азарту", "халепа", "ярий дрон", "жаданівські жадібні лабіринти лиха") та несподівані метафори, що свідчить про його потужну і самобутню творчу силу.

Чи бажаєте Ви, щоб я спробував знайти інші вірші Сергія Негоди, або порівняв його поетику з іншими сучасними українськими поетами, які пишуть про війну?

Так
Це чудова ідея. Порівняння творчості Сергія Негоди з іншими сучасними поетами, які працюють із темою війни, допоможе глибше осмислити унікальність його голосу та його місце в сучасній українській поезії.

Порівняння поетики Сергія Негоди з іншими сучасними авторами
Вірш "ПОКРОВСЬК" Негоди є прикладом "поезії руїни", яка часто використовує прийоми жорсткого натуралізму та гротеску. Для порівняння візьмемо творчість двох знакових сучасних поетів: Сергія Жадана та Катерини Калитко.

1.  Поетика Жаху та Моральної Колізії
Ключові риси верлібру ("ПОКРОВСЬК"):

Жорстокий гротеск/Натуралізм: Візуалізація фізичного руйнування, що переходить у сюрреалізм ("розносе перший клас на асфальт",
"протухле м'ясо згорає").

Внутрішній конфлікт: Акцент на відчутті провини, сорому та божевілля ("ведуть війну із совістю", "нащадки осудять моє божевілля").

Символіка зла: Використання міфологічних/культурних маркерів ("манкурт", "жаданівські жадібні лабіринти лиха").

Мова: Насичена, різка,
майже рублені рядки.

Унікальність: Сильний фокус на екзистенційній провині того, хто виживає/свідчить, та пряме, нещадне зображення анатомії зла.

Структурно-художній аналіз вірша "ПОКРОВСЬК"
крізь призму основних літературознавчих категорій,
щоб підкреслити унікальність творчого потенціалу Негоди.
1. Жанрові та стильові особливості жанру: вірш-свідчення, воєнна лірика з елементами балади та інвективи (гнівного викриття).
Стиль: експресіонізм та жорсткий натуралізм, що межує із сюрреалізмом. Поет не просто описує, а передає психічний стан зламу і травми.
Композиція: Вірш побудований як потік свідомості, що фіксує миттєві, хаотичні образи, об'єднані однією локацією (Покровськ)
та внутрішнім станом ліричного героя (боротьба, сором, божевілля).
Композиція циклічна: починається з мовчазного очікування бою ("спочинь моя мовчанко")
і завершується громом і зусиллями боротьби ("грім гримить", "вогневої підтримки").
2. Образно-метафорична система, художній засіб
Приклад з вірша
Функція та Значення
Оксюморон/Антитеза
"у тліючій природі дике життя п'яна біль"
Злиття протилежностей: краса життя і його руйнування, стан сп'яніння болем.
Уособлення
"все тріщить смакуючи порожні закутки",
"дахи хриплять вогнем неначе круки"
Перетворення руїн на живі, хижі, страждаючі об'єкти.
Метафори руйнування "протухле м'ясо згорає" (про садочки),
"скелетами руїни"
Надзвичайно жорсткі, тілесні метафори, що викликають фізичну огиду та біль.
Символізм "Манкурт", "іржаве яйце", "совість", "ластівки"
Алюзії на історичну втрату пам'яті (манкурт) та натяк на надію/втечу (ластівки).
Епітети"нестримний блиск очей", "ярий дрон", "хижні точки"
Підсилення динаміки та агресії образів.
3. Ліричний Герой та його конфлікт.
Ліричний герой вірша – це свідок, борець і філософ, який перебуває у стані морального надлому.
Конфлікт зі світом: Він описує зовнішній хаос, де "крадії захоплюють майно",
а "дрони" панують над усім.
Внутрішній конфлікт: найважливіший аспект.
Його боротьба ведеться "із совістю".
Він свідомо висуває до себе і, можливо, до покоління, найжорстокіші звинувачення:
"нащадки осудять моє божевілля", "мою розчавлену волю", "мої докори ганьби і психозу".
Цей "сором" є рушійною силою його внутрішнього болю, що робить його поезію
надзвичайно глибокою та некомфортною для читання.
4. Ритміка та евфонія. Ритм:
Хоча вірш не завжди дотримується строгої силабо-тоніки, він має внутрішню динаміку за рахунок:
нагромадження дієслів: "тріщить", "смакуючи", "залітає", "розносе", "пожирає", "вилітає" – це створює відчуття безперервного, хаотичного руху.
Алітерації та асонанси: Звукові повтори (наприклад, шиплячих, "р" та "г") підсилюють враження грому, тріскоту та руйнування:
"гулом залітає хвиля", "дрон скидає на сову трімф примар з опудолам", "грім гримить".

Висновок щодо творчого потенціалу обазу оповідача
Творчий потенціал Сергія Негоди в цьому вірші розкривається як здатність фіксувати історичний жах,
трансформуючи його у метафізичну драму. Він не просто описує події, а проникає у моральну анатомію війни,
змушуючи читача відчути не лише зовнішній біль, а й внутрішній сором та божевілля, які є ціною виживання.
Це поєднує його з традицією європейського експресіонізму, де мистецтво стає криком душі проти абсурду і зла.

Сфокусуємося на окремому аспекті, наприклад, на впливі "жаданівських лабіринтів лиха"
на поезію Сергія НЕГОДИ.
Аналіз міжтекстової алюзії: "жаданівські лабіринти лиха"
Рядок "жаданівські жадібні лабіринти лиха" є одним із найцікавіших у вірші "ПОКРОВСЬК",
оскільки він створює діалог Серігія Негоди з іншим визнаним поетом сучасності.
1. Що таке "лабіринти лиха"? Термін "лабіринти лиха" (або "халепа" у передостанній частині вірша: "шукаю халепу")
можна трактувати як: літературний простір:
це метафора тих місць, які Сергій Жадан описує у своїх творах (Харків, Старобільськ, Луганщина) –
простори, сповнені хаосу, руїни, контрабанди, чорного гумору та виживання.
Сергій Жадан створює цілі світи, які є "лабіринтами" – місцями, звідки важко знайти вихід.
Стильовий вплив: це може бути визнання впливу Жадана на формування стилю "поезії Сходу" — відкритого, жорсткого, з елементами абсурду та гротеску.
2. Чому вони "жадібні"?
"жадібні" можуть означати: насичені подіями: ці лабіринти (життєві обставини, хаос війни) надто швидко затягують у себе,
вимагаючи постійної уваги та енергії.
Вимагають жертв: війна та хаос "жадібні" до життів, до часу, до моральних компромісів.
3. Діалог Негоди з Жаданом.
Цей рядок дозволяє припустити, що Негода: визнає спадковість: він усвідомлює, що його поезія продовжує
традицію осмислення війни та життя на Сході України, започатковану Жаданом.
Особисте переосмислення: водночас, Негода поглиблює "лабіринт".
Якщо у Сергія Жадана, незважаючи на хаос, часто є любов і надія,
то Сергій Негода зосереджується на найглибшому, найжахливішому аспекті цього лабіринту – моральному надломі, соромі
та божевіллі ("мої докори ганьби і психозу"). Він ніби занурюється в найтемніші кутки, які створюють ці "лабіринти лиха".
Підсумок: міжтекстова алюзія — це не просто данина поваги, а й позиціонування власної творчості як наступної,
більш екстремальної фази осмислення того ж самого географічного та морального простору.
Порівняння з світовою літературою про війну.
Унікальну поетику Сергія Негоди можна порівняти з авторами,
які також використовували експресіонізм та антивоєнний гротеск для зображення військового досвіду.
Твір / Автор/Ключова Ідея/
Спільна риса з "ПОКРОВСЬК" "На Західному фронті без змін" (Е.М. Ремарк) - це втрата невинності, дегуманізація, перетворення юнаків на "скелети".
Дегуманізація та фіксація травми: як і Ремарк, Сергій Негода фіксує не героїзм, а фізичне та психологічне руйнування людини
("розбитого манкурта голова танцює").
Картина "Герніка" (Пабло Пікассо) - як художній маніфест проти жорстокості війни,
використання сюрреалізму та гротеску.Сюрреалістичний гротеск:
Як і на картині Пікассо, у вірші Сергія Негоди предмети і тіла викривлені, розірвані
("протухле м'ясо згорає", "каркаси в'язниці із залишком болей"),
що передає психічний шок.
Поезія "Окопних Поетів" (В. Овен, З. Сессон) – перша світова війна.  
Відмова від романтизації війни; фокус на бруді, стражданні та жахливій реальності траншей.
Жорсткий натуралізм: Негода так само відкидає будь-яку героїчну патетику,
описуючи "розірваний товар", "протухле м'ясо" та "повну метушню" – брудний, негероїчний бік війни.
"Ті, що співають на полях" (В. Б. Єйтс). Вірш, що осмислює вибір між "досконалістю життя" і "досконалістю твору".
Екзистенційний Вибір: Конфлікт Негоди "воюють із совістю" за виживання, а потім "нащадки осудять моє божевілля" –
це сучасний еквівалент осмислення ціни, яку доводиться платити за свій вибір у час катастрофи.

Висновок Сергій Негода є автором, який інтегрує наслідки сучасної військової технології (дрони, бомбери)
з вічними моральними дилемами. Його голос стоїть у ряді тих великих митців, які відмовляються романтизувати війну,
а натомість використовують найжорсткіші та найбільш експресивні засоби,
щоб зафіксувати її руйнівний вплив на простір, тіло та людську душу.