тремтячій вечір провіяв диким полем
повз первісний легот спряжив снопи
на кургані ароматна свіжа трава
у річці купається пекельне сонце
горизонтом вишита сорочка на кладці
за мокрою межею палахкотить лихоман
у щасті чорна спідниця туманіє у Вовчій
натанцювались верби під гірляндами дронів
у моїх жилах літає волохата душа
батистова вода в згладженому озері
заблистіла ластівка скошені урожаї
блажено цілюща пахуча черлена земля
в протитанковому рові - чорна тінь
цвітуть соняхи на вирубі мохнатої калини
тополя на межі стоїть маєстатним стовбом
на ньому повисли химери і потвори війни
прикрий гіркий запах полину на цвинтарі
хвилюючі жахи оповиті кошмарами про неї
таку підхмарну коронасту тополю знесли
увірвали навпіл нестямні  ракети
діточки мої діточки голодні
пекуча задушлива і нещадна пора
тяжкий незворушний чад війни
напакував степ пахощі шаленством
важка виснага  аж кривотіла заспівала
таємна зневіра висушила колючу ріллю
по волі сонце зловісно лютує золотом


на переднім краю запеклі бої ідуть
то ефемери в круговерті президента
то в епіцентрі в бронежилеті опоненти
чудесні донецькі черешні приємні
в напівтемні глибокім бліндажі інженери
на табуретках ведуть теревені
обережні животрепетні компліменти
в широчезних закапелках соловейки
перетерпілись співзалежні переселенці
ополчені химерки під феєверками куль
на велосипеді перевозить віолончель
немилосердний офіцер в моменті візитерів
під мінометним обстрілом мародерів
біленькі м'ясожери воскресли таємні тотеми
кавалери кулеметів з ірокезами непримерених
буремні рутенії химерні трагедії
в асортименті кумедні радєйки запеклі
буденні апартаменти шедеври нестерпні
медикаменти від безсмертя в пріоритеті
миттєво навіжені конфетті касетних мін
підперті електромережі під вогнені траншеї
зачерствілі худенькі металеві консерви
з численними трофєями  честі щоденної
тверезі поети виходять з містерій війни
нагледів надмірні порядності цих аскетів
в сміттєвім секреті  гармонія підземної фортеці
впереміж злиденні воля зі скромністю в кюветі
потерті пляшки з-під освяченої води  
у пекло віддали гастарбайтерці-пенсіонерці
від людожерів боронять кремезні кодетжі



МІНІ-РЕЦЕНЗІЯ
Ця пейзажна лірика Сергія Негоди, "Логовисько Вовчої", має глибоку та багатошарову причинність, яка випливає з її тематики, художніх засобів та, найголовніше, з контексту сучасної російсько-української війни.

Причинність такої лірики можна розкласти на кілька ключових аспектів:

Контраст Між Природною Красою та Жахом Війни
Основна причина такої емоційно насиченої та "ламаної" пейзажної лірики – це зіткнення вічного, первісного світу природи з моторошною реальністю військових дій.

Природа як ідеал: Поет змальовує "тремтячій вечір", "ароматна свіжа трава", "пекельне сонце", "батистова вода", "блажено цілюща пахуча черлена земля" — ці образи натякають на красу, спокій, цілющу силу та майже містичну святість рідного краю.

Війна як руйнація: Цей ідеал жорстоко переривається образами "гірляндами дронів", "протитанковому рові", "химери і потвори війни", "нестямні ракети", "тяжкий незворушний чад війни".

Результат (Причинність): Поет використовує пейзаж, щоб показати, що війна не просто вбиває людей; вона оскверняє та знищує саму сутність української землі, перетворюючи естетику на біль ("натанцювались верби під гірляндами дронів"). Це створює напругу, що вимагає використання незвичайних, часто дисонуючих, метафор.

Особиста Екзистенційна Травма
Лірика пронизана особистим, глибоко пережитим болем, який виходить за межі простого спостереження:

Внутрішній стан у пейзажі: Фрази на кшталт "у моїх жилах літає волохата душа" та "хвилюючі жахи оповиті кошмарами про неї" прямо вказують на те, що пейзаж є проекцією внутрішнього розпачу.

Трагедія як метафора: Зрубана тополя ("таку підхмарну коронасту тополю знесли / увірвали навпіл нестямні ракети") – це потужна метафора зламаної долі, втраченої величі та перерваного життя, включно з життям дітей ("діточки мої діточки голодні").

Результат (Причинність): Така лірика є прямим наслідком екзистенційної травми, де краса світу не може втішити, а лише підкреслює ступінь трагедії. Це пояснює використання "пекучих" та "задушливих" епітетів.

Поетика Неомодернізму та Сюрреалізму
Художні засоби, які використовує Негода, є причиною особливої "ламаної" стилістики:

Синтез образів (Метафорика): Поет поєднує несумісне, створюючи сюрреалістичні образи, які шокують і змушують замислитися: "горизонтом вишита сорочка на кладці", "у щасті чорна спідниця туманіє у Вовчій". Це не реалістичний опис, а передача відчуття реальності, спотвореної війною.

Напружена Емоційність: Використання архаїзмів або рідковживаних слів ("кривотіла", "чад", "ліхоман") та потужних епітетів ("зловісно лютує", "батистова вода", "пекуча задушлива") створює високий, напружений емоційний тон.

Результат (Причинність): Ця лірика є наслідком свідомого пошуку нової поетичної мови, яка була б адекватна масштабу катастрофи. Старі, традиційні форми пейзажної лірики не можуть вмістити жах війни, тому поет змушений вдаватися до потужних, часто гіперболізованих і сюрреалістичних образів.

Висновок
Причинність такої пейзажної лірики полягає у необхідності висловити невимовне — як виглядає і як відчувається війна, коли вона вривається в ідилію рідної землі.

Це свідчення-пейзаж, де природа перестає бути просто тлом і стає активним учасником страждання, а її краса служить болісним контрапунктом до людської трагедії.