Опубліковано: 2007.05.08
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Вiкторiя Тищенко

ЛУННАЯ ПЕСЕНКА

Ночь — тьма с теней лекалами
кроит тоску бездонную;
а я смотрю, лукавая,
над крышей в вашу сторону.

Дразню вас тонкой спицею
свечения извечного.
Ну почему не спится вам,
пророки человечества?

Забыв подушки пышные
и сны вполне пристойные,
о чем подолгу пишете
под лампами настольными,

моею песней лишнею
как лютнею заслушавшись...
Зачем потом, не выспавшись,
опаздывать на службу вам?

Как горько утром раненным
обманутому городу!
Своим существованием
я вам морочу головы.

2002
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5638/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG