Опубліковано: 2007.05.07
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

Бабочка села на камень, торчащий чудно

Бабочка села на камень, торчащий чудно,
сделав булыжник невзрачный на миг самоцветом…
В городе Киеве как-то снималось кино
неподалеку от здания Оперы и балета.

Будто им путь преградили незримой стеной,
люди застыли у провода – камер тропинки.
Калныньш вытягивал сцену умелой игрой,
ссорясь с накрашено-вялой смазливой блондинкой.

«Снято!». Потухли глаза кинокамер. А люди? Ну что ж,
двинулись в русле забот, каждый суетным занят.
Только подобием роликов к сотням подошв
как прикрутился восторг: «Милый фильм этот знаем!»

Новость о том, как «почти что играли в кино»,
станет со временем складной семейной легендой...
Бабочка села на камень -- нелепый, смешной,
сделав булыжник безродный на миг самоцветом.

2007
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5635/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG