Авторський перклад з російської


* * *

Він здійнявся гордий, яснолиций –
сонця диск – яскравий неба дар.
Раптом запалив любов в гвоздиці,
в її серці-крихітці пожар.

А тепер він йде… Іде до краю.
Іншим промені несе квіткам.
Так, його чекають десь-то там…
Як багато батьківщін кохає?
Вільний він. Іде, несе розмаї.

Біль розлуки не іде опріч.
Жаско і беззвучно виє ніч.

Темна і холодна ночі паща.
Та вже клонить квіточка на схід.
І як тільки засіяє світ,
спалахне й розплачеться від щастя.

-------------------------------------------------------

* * *

Он поднялся гордый и великий –
солнца яркий раскалённый шар.
Улыбнулся ласково гвоздике –
в её сердце маленьком пожар.

А теперь уходит он. Уходит,
унося лучи другим цветам.
Ждут его, конечно, где-то там...
Сколько знает он и сколько любит родин?
Он уходит... Он уходит... Он свободен.

Как ей боль разлуки превозмочь?
Жутко и беззвучно воет ночь.

Замерев в холодной тёмной пасти,
ждёт гвоздика солнечный восход.
И, как только к ней он подойдёт,
вспыхнет и расплачется от счастья.