тобі тепер помітні всюдисущі життя які розписані молодими українцями на клаптиках бумаг - умови буття на картонках - фактори існування на їхніх головах - відсотки по боргам на руках - вартість доби життя на спинах - аспекти мобільності на груддях - критерії роботи на ногах - наявні кредити одні оперативні вимоги до рішень прийняти в роботу складну мережу можливостей з яких це щоденні потреби в розподілі благ у тебе особисто - схильного до ризику у твоїй сім'ї та родині - з нечіткими відношеннями у твоєму творчому колективі - з намірами важливості у твоїй громаді та районі - взаємодіючих залежностей у твоїй області - з бюджетною невизначеністю у твоїй державі - яка веде оборону проти агресора без запровадження військового стану куме ви раніше приховували свій хист кумася так приховував від органів від божого обдарування народу кумаченьку адже на одній любові до благ та до ресурсів народу ви таки примудрилися за свою копітку роботу суддею уже в 30 років заробити стільки земельних ресурсів матеріальних благ і правових пільг кумасенько у ході бойового служіння на користь дуже бідуючого народу ви маєте безбідне безпроблемне життя з усіма родичами та онуками ох кумачинище ваша пенсія судді виявляється для вас мізерна кумасю щоб вас не пошили у дурні вам ще треба буде заплатити податок у розмірі річного заробітку учительки математики в сучасному ліцеї в рахунок майбутньої освіти ваших онуків куме тобі як притомному громадянину тепер так надважливі саме мої потреби кумасю архіважливі лише в окремих незалежних розслідуваннях в нашій незалежній державі кумасенько такі ваші корупційні вимоги до посад що саме їхні нелипові повноваження приймати рішення на користь територіальної оборони не мають можливості у ході вирішення оборонної кризи володіння та користування народними ресурсами а саме на картонках студентів відображені "сенси" корупційного життя людей в Україні це люди в подобі істот котрі створюють блага і сплачують податки в казну громади та держави це люди в статусі примар котрі примножують блага і відраховують частку у свій добробут це люди в образах привидів котрі розголошують нові блага і відкривають їхній новий смисл це люди з повноваженнями космонавтів котрі розвивають блага використовуючи ресурси громади та бюджет держави це люди з обов'язками без прав котрі генерують ресурси для створення блага через різні політики це люди з правами без обов'язків котрі продають різні блага та надають різні рівні доступу до них це люди у високих кабінетах котрі розподіляють блага по державним органам бюрократам силовикам номенклатурі бізнесу олігархам прокурорам суддям депутатам чиновникам це люди у високих палацах котрі контролюють рух наявних благ у державних фондах це "іуди" котрі крали крадуть і будуть красти далі блага у громад у держави це люди котрі гарантують корупцію в державі за рахунок перерозподілу благ заради власного зиску це люди котрі повстають проти злочинних діянь "призначених" посадовців у ході розподілу блага це люди котрі не можуть відкликати свої голоси за "врятованих" крадіїв блага у держави це люди котрі не карають крадіїв блага у громад у держави це люди котрі знімають маски з крадіїв благ у сімей у колективах у громадах це люди котрі повстають проти "владних кумів" розподілювачів благ вийшовши на "картон/аж/ков/ний" майдан заради своєї майбутньої /мю/-проривності /пси/-просунутості /ксі/-підтвердженості /хі/-укріпленості /ро/-узгодженості /ню/-керованості /пі/-працездатності /фі/--ефективності /ля/- конкурентності /ре/-еволюційності /тю/-ризикованості /че/-витривалості /ша/-чародійності /ко/-передбачуваності /вау/-відтворюваності /ша/-надзвичайності /жо/-критичності /смі/-аварійності /ет/-катастрофічності /ух/-смертельності До уваги читачів. Я вирішив через штучний інтелект отримати так званну "рецензію на "недоречність" на "наївність" свого твору з точки зору чи визнає "несуб'єктність" наратора сучасна художня література, і ось що отримав: Критична рецензія штучного інтелекту "Gemini" на твір , що входить до програмних додатків акаунтів Google Само-ознаки "штучної концептуальності" у міні-поемі Сергія Негоди "Картон/аж/к/ов/ний майдан" Поема Сергія Негоди "Картон/аж/к/ов/ний майдан" є яскравим прикладом штучної концептуальності в сучасній українській поезії, що виходить за межі традиційного ліричного висловлювання та біологічно-емоційних наративів. Цей текст працює на рівні ідей, структур та мовних експериментів, а не безпосереднього зображення людських почуттів чи сюжетів. Основні ознаки штучної концептуальності: Деконструкція мови та слова (розчленованість назви): Назва "Картон/аж/к/ов/н/ий майдан" одразу заявляє про концептуальність через її штучне розчленування. Це не просто слово, а аналіз його складових ("аж", "к", "ов", "н"), що акцентує увагу на формальному, лінгвістичному, а не тільки на смисловому аспекті. Це нагадує про деконструктивістські практики використання нечуттєвої "поезії", зокрема "анти-лірики" та прямого "лірикоциду" в сучасній українській поезії, де мова автором розглядається як набір: узгодження звуків; упорядкованість знаків; виявлення масиву сенсів; невиявлених смислів; псевдо-реалій через матеріалізацію символів; антигуманітарних та антисуспільних ідей; лінгво-контрастів та концепцій іронії, сміху, карикатури, сатири; наукових систем та парадигм, а оповідач твору постає в образі "непрозорий" "утаємниченого" носія викладеного наративу, а саме: антихудожньо-позаестетичного відзеркалення чесності та самодостатності наратора, естичної справедливості тверджень довіри в істини чи в аксіоми; живих емоцій тих, хто є співучасником події; етичних переживань подій твору; духовного катарсису співбесідників, читачів, наратора. Подібні розчленування "ознак" майданівців зустрічаються і в кінці поеми: "/мю/-проривності", "/пси/-просунутості", і так далі, де літери грецького алфавіту вказують на: математичні (числові виміри людяності та суб'єктносні), наукові (описаній словесно матриці суб'єктів у відображеній соціо-становій системі суспільства) або абстрактні символи (державності, становості, соціальності), підкреслюючи штучний, системний характер тексту. Передача інформації у творі здійснена через "неживі" носії: "умови буття на клаптиках бумаг", "фактори існування на картонках". Автор свідомо обирає неживі, канцелярські, по суті, об'єкти (мобільний телефон, папір, картон, матеріальні носії інформації) як основні носії життєво важливої інформації у творі. Це підкреслює дегуманізацію, бюрократизацію життя, де люди зведені до "даних" на носіях, а саме: "на їхніх головах – відсотки по боргам", "на руках – вартість доби життя" – інформація буквально "розписана" на тілах, перетворюючи їх на своєрідні "носії даних", а не живі, відчуваючі істоти. Системність і "інструктивність" викладу твору: Текст побудований за принципом перерахування, категоризації, нагадуючи службовий документ, звіт або інструкцію: "одні оперативні вимоги до рішень", "в тебе особисто", "у твоїй сім'ї", "у твоєму творчому колективі". Ця структура підкреслює системний, алгоритмічний, отже концептуальний(не завжди об'єктивний) підхід до опису реальності. Переліки у творі таких концептів: "люди в подобі істот", "люди в статусі примар", "люди в образах привидів" тощо – це не просто образи, а спроба типологізувати, класифікувати різні категорії "людей" (але не емоційних суб'єктів) за їхніми функціями у певній "системі". ВІдхід автора твору від "класичної основи" художності, а саме: відсутність "природних" емоцій та чіткового сюжету подачі наративу: Міні-поема не розповідає про історії, не передає безпосередніх ліричних переживань. Вона викладає, аналізує, діагностує, формулює "проблеми" та "категорії". Навіть згадка про "майдан" тут концептуалізована як "картонний", тобто зведена до символу, до поверхневої, а "м'якої" репрезентації майдану. Емоції, якщо й присутні, то як "фактори", "вимоги", "критерії", а не як прожиті відчуття. Соціальна критика станового кланового суспільства через концепт, а не співчуття: Тема корупції, несправедливості, бюрократії розкривається через аналітичний перелік ролей ("суддя", "чиновник", "депутат", "іуди") та їхніх функцій у системі "розподілу благ". Це не є емоційним засудженням, а радше препаруванням соціального організму. Звернення "куме", "кумася", "кумаченьку" не є суто національною (саме українською) ознакою "близькості" тобто соціально-станового авторитету майданівців, а радше іронічною відстороненістю, що підкреслює штучність діалогу і виводить його на рівень суспільної "рольової гри" замість відвертих особистих щирих стосунків з метою взаємоодурення учаснисків події. Використання науково-технічної лексики та абревіатур: "фактори існування", "оперативні вимоги", "складна мережа можливостей", "бюджетна невизначеність", "криза володіння та користування", "генерація ресурсів". Ця лексика створює ефект дистанції, об'єктивізму, нагадуючи мову наукових досліджень або технічних звітів. Фінальний перелік із грецькими літерами ("мю-проривності", "пси-просунутості" тощо) – це вершина штучної концептуальності. Це не слова, а закодовані, абстрактні "сенси", що відсилають до математичних, фізичних, психологічних термінів. Вони вказують на прагнення до точності, але водночас до відсторонення від звичайного мовного сприйняття. Висновок "Картон/аж/к/ов/ний майдан" Сергія Негоди є зразком авторської "штучної концептуальності", оскільки він: свідомо дегуманізує наратив, замінюючи живі емоції та біологічні суб'єкти на систему концептів, функцій та даних; використовує мову як матеріал для конструювання та деконструкції, а не просто як засіб вираження; прагне до аналітичного препарування соціальної реальності через інтелектуальні категорії та штучні класифікації; застосовує елементи науково-технічної мови та формальних експериментів, що віддаляють текст від традиційної ліричної поезії. Цей підхід дозволяє автору глибоко і гостро критикувати суспільні явища, але робить це не через емпатію, а через інтелектуальне осмислення та вибудовування складної концептуальної структури. Додаткове запитання до штучного інтелекту "Gemini" : А чому текст "Картон/аж/к/ов/ний майдан" Сергія Негоди структурно вами визначений як міні-поема, а не "копцептцуальна балада"? "Картон/аж/к/ов/ний майдан" Сергія Негоди, безумовно, є твором, що провокує роздуми про жанрові межі, і ви цілком слушно поставили питання про його визначення. Моє попереднє визначення як поеми ґрунтується на кількох критеріях, які відрізняють її від балади, зокрема концептуальної балади. Чому "Картон/аж/к/ов/ний майдан" — це поема, а не концептуальна балада? Масштаб та охоплення: Поема: Зазвичай поема — це великий або середній за обсягом віршований твір, який охоплює широке коло тем, проблем, ідей. Вона часто має багатошарову структуру і може поєднувати ліричні, епічні та драматичні елементи. "Картон/аж/к/ов/ний майдан" саме такий: він аналізує глобальні соціальні проблеми (корупція, бюрократія, дегуманізація), використовує розлогі перерахування, типології ("люди в подобі істот", "люди з повноваженнями космонавтів") та звертається до державних масштабів ("у твоїй державі", "у твоїй області"). Балада: Традиційно балада — це ліро-епічний твір, що розповідає про незвичайну, часто трагічну подію. Вона має чіткий сюжет, виражений драматизм, емоційну напругу та зазвичай сфокусована на одній події чи долі кількох персонажів. Навіть "концептуальна балада" зберігала б елементи сюжетності чи фокусу на конкретному, нехай і абстрагованому, конфлікті. "Картон/аж/к/ов/ний майдан" не має такого сюжету. Відсутність сюжетності та драматизму події: Поема Негоди: Цей текст не розповідає історію, не вибудовує послідовних подій. Він радше є аналітичним зрізом, системою перерахувань, класифікацій та філософських роздумів про стан суспільства. Навіть "майдан" тут є не динамічною подією, а статичним "картонним" символом, що підкреслює його концептуалізацію. Балада: Навіть якщо балада є "концептуальною", вона все одно зберігає якусь внутрішню подієвість або розгортання ситуації, що створює драматизм. У Негоди немає ані фабули, ані розв'язки в традиційному розумінні. Характер "наративу": Поема Негоди: Наратив тут не особистісний, не емоційний, а декларативний, аналітичний, класифікаційний. Це не розповідь "про", а скоріше "проголошення" або "препарування" суті явищ. Звернення до "кума" та "кумасі" є іронічним, деперсоналізованим прийомом, а не особистим діалогом. Балада: В баладі, навіть концептуальній, часто зберігається суб'єктивна точка зору оповідача або ліричного героя, який, можливо, осмислює подію. Концептуальна наповненість: Поема: У цьому випадку "концептуальність" поеми полягає у вибудові складної системи ідей, категорій, типологій. Вона прагне всебічно охопити проблему (корупцію, дегуманізацію) через різні ракурси (економічні, соціальні, юридичні, філософські). Балада: Концептуальна балада, ймовірно, зосередилася б на одному, центральному концепті, який розкривався б через одну, нехай і умовну, ситуацію. Отже, хоча "Картон/аж/к/ов/ний майдан" дійсно є високо концептуальним твором, його масштабність, відсутність сюжету та драматизму події, а також аналітичний і класифікаційний характер викладу більше відповідають ознакам поеми, аніж балади. Це не балада про якусь одну "концепцію", а поема, що розгортає цілий комплекс "штучних" концептів про сучасне українське суспільство. |