укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 45025, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2025.06.12
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Переднівок волі

Україно мене перестріли
оскаженілі пустоцвіти степу
вони збожеволіли від смертей
я сам пролетів над Дніпром
коли сутеніло похолоділе літо

напругою переділило дармоїдів
бо знову світ грається
в королівства переділом України
у своє задоволення інтер-уявою
а чи ти орієнтуєш мою сучасність
відтворюєш невидимі втіхи емоцій
облиш-мо' мої чоловічі насолоди
вони посутеніли туманом днівок
після вичервонілого багаття сходу

там не сутеніє від прояснімого
минулого Русі
а ти мій переднівок волі
виріс із одалісок українок
і тобі ще добувати у кам'яної баби
наснаги і оптимізму розпашілої міці

а ви лицеміри імперії перенесли
свої розкішні відчуття максималістів
аби похолодіти за кордоном
від безумовності існування війни

брати лишіть цих дармоїдів з похуїзмом
котрі волають новим землеміром
нам неприємні заробітки на чужині
у чому прикраси мислення
без шани своєї батьківщини
і що це тобі від того кайфу без пізнання
бойового оптимізму за чужий рахунок

ти чоловіче-лицеміре уже втратив
мільйони живих людей у війні
а в тебе тільки миттєва радість
від самозбереження свого тління
це від твого височеного щастя
у тебе забулькотіло нутро
у спогляданні передсмертної агонії

ти моє серце вічно щемиш
після скаженого руху дронів
ти моя свідомосте зависочіла
бо лопотить насолода боротьби
з метаформозами вічної волі
коли загострений інтерес орди
у прозорих думках імперії
не досягає берегів Дніпра

це моя здатність втішатися собою
від розуміння сенсу та смислу
від блаженства з власного достатку
коли вподоба від блиску
краси рідної батьківщини
а не  фатального зламу свідомих
у чужій волі чудової чужини

та нехай цей комфорт московії хирявіє
посеред розкоші примхливих
у неземних достатках життя
а я заохочую розраду у
зеленій пишноті  у червневому бою

мені  ніхто не компенсує втрати
багатства барв степу України
навіть успішна догода шику
і достатку життя у боротьбі за чуже

тепер я бачу розкошування  сили
світлого сяйва на полі битви
з піднесеним яскравим почуттям
прекрасно-сотворного унікального
хаосу ударних дронів наді мною

я знаю що мій приземлений
трагічний лабіринт але не від
поразки теперішнього буття
цей драматичний абсурд фарсу
в перспективі непомітних речей
банди крадіїв народного добра

ось тут в Україні важливе квітне
в моєму тілесному перебуванні
у моєму бойовому настрої
цей звичайний духовний катарсис
у боях поміж гіпертекстів на poezia.org

а моє антимодерне  
трансцендентне тло креативу
реально страшне у боях за життя

я бачу справжнє надсвідоме
надможливе майбутнє України
бо вчора цінне було те що стало хибним

у твоїх болях коли ти був відтінком
тепер я став упередженим до оцінок
хоча наразі зітліло моє власне тіло
яке остаточно загублене
в реальній дійсності поля бою
проте у слові лишась
моя очманіла віра
гомонить і бринить антитілом
літає над річкою Вовчою.

віра розлізлась і розквітла
над річкою затріпотіла замайоріла
заскрекотіла над пашнею
замаячіла над землеміром
затріскотіла вантажівкою
перелетіла бо їй закортілось
манірно лебідкою перелетіти
у  запашіле море до якого залопотіли
панічні потічки що струменять
поміж мостів і багатоповерхівок

нехай очманілі дзвенять дзвони
бо ми самозрозумілі  собі
запашіли тріпотливим палахтінням
бо нам провиднілось рідне чарівне
яке замайоріло магічним струменем

оце так загуділо ошалімим залізом
і знову злетіло у цей прилетіло
зацвілим хлібом в полях Дону
тому гуртом не біжімо на чужину
бо за барвінком стоять могили
ми змужнілі козаки стоїмо
на власних курганах

2025
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2025 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні