Ніч п`є шампанське з пляшки
щедрими  ковтками
Їй не спяніти …

Ніч знає, що усі свої світи
напівпрозорих, мовчазнИх матерій
віддати має Богу
і – піти…
, розпрОдати мости,
віддати небуттю свої дороги
сни і кохання бджіл,
обійми пІвночі,
всі недомовки світла
….                                                              
усі перлинки в порваних штанцях
ГекльберріФіннів  безпритульних, що заснули…
-   ніч чесно віддає
веселим ранку дню і вечору – на правду….

Ніч не хитрує перед Богом,
їй пустоту і непорозуміння
нести на зоряній своїй спині
до самого підніжжя
і спіткнувшись, упавши
в рів людського крику,
Тобі, мій Боже,
допомогу дати
з Тобою в жаркім полудню
пройти
останні метри

і ковтнувши оцту
у волі Господа Отця
ВсеСвітлом
блискавкою
на роздертім покривалі світу
до Бога - спалахнути…!