Сергій НегодаЗнемощілийнапасний мій простір в безодні осатанів несамовите безглуздо збезсиліла бідо моя я білим випірнув з горя на перевалі халеп бачу живі недобитки звідсіля летять у ключки бачу як повивтікаєте у невідбутні гони а тобі нерусе лоботрясе у провалля шахт туди осьтудечки там призовить навіжених власне у твоїй голові непередовірене скурвиться ач спокуса спідсподу замаскована заразо довколішня обезсмерчених щурих очей це ж тобі удогін сповиваю ці лати то це тобі найдошкульніше пекло орди посмішище душе-пуйло це тобі ще невдогад як запомаречено палають твої придухи навдовкола позвалена ріє вся розірвана лють степової Самари збезлюділа поздягалася здійнялася на станах нещастя спопідлоба межиочі спровадилась вздовж зомлілої волги понаганяла примар до недібраного Дніпра заблудила меживузлям несогрішних гріхів возомнилась тварюкою зі жмурями в міжбрів'ї як відколи зіщулені мокшани ізвелися роздійняли зозла спозадавні смертоспіви душе-пуйло ці твої оскаженілі невиспівані забулдижені невздари на щибеницях москви затомість натворили забойних дикунств присмерком порозірвані зужиті трощі звироднілі напідпитку чахлі двори повибивувані зісподу мощі наймитів наповал перетоптані спотикачі обійсть зопалу зденервовані сили невідомщені незворушні добірні освічені злодії знову чути доокіл дисонанси знемоги світе мій ти здобутий віками з гармонії знеспромоги на волі наздоганав ці прогони ти співаєш цю звироднілу навиворіт досвіт вибухову появу збесилілих збирачів імперій безповоротний час йде по берегу розвернувся відважно залунав мій надійний виспів з порогів Дніпра йому відповів найбезсовісніший антогоніст наввимашки позбиткувався з видінь відумерщини понісся до позову Дону я над степом безсмертним у вивихах хмар тепер відусюди я бачу відкинуту землю яка паростить світлом радіє сонцю |
2025 © Сергій Негода |