Цієї ночі,
знову і знову,
відлуння любові ятрило серце,
місяць вона мені шепотіла вірші про…

Казки нерозділеного кохання?!

А яка, мій давній друже,
потрібна була нам би, ще,
ми зв'язані,
о,
як ми зав'язані були тоді…

І, звичайно ж…

Таємне щось,
незрозуміло магічне щось,
потрібно нам було тоді,
щоб тільки в душі,
щоб ніде-ніколи-нікому.

А тобі?!

Навіть під тортурами я б не зізнався, що…

І в чому?!

…Серце рвалося, адже я відчував,
всім істотою своїм я відчував,
що під тим же закляттям і ти…

Ти так не хотіла почуття мої розділяти…

Але, очі твої…

Видавали!!!

Місяцем стала
рогатим, битливим, блудливим
Ехо те…

Але!!!

Я знайшов тіла взаємність з іншого,
без колишнього жив,
так безтрепетно,
так безтурботно…

А-а-а!!!

ВЕСНОЮ…

У ПОВНИЙ МІСЯЦЬ!!!

Вити не можу, бо засміють,
а запити, заштовхають в холодну…

І я,
маюся цієї весни,
в повний місяць
про нерозділену,
єдину в житті.
ЄДИНУ В ЖИТТІ,
ЛЮБОВ.