Опубліковано: 2025.04.19
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

все весны не могу напиться...

От добра добра не ищу...
наслаждаюсь полетом мысли,
на судьбинушку не ропщу,
замещаю словами числа.
В океане житейских бурь
на плаву рукотворный плотик.
Часто кажется, будто - сюр,
наяву - это плоть от плоти.
Беспросветны просторы дня,
и не вычерпать омут ночи.
Поутру все пою коня
да скачу, сколь хватает мочи...
Мимолетна плутовка-жизнь.
Бесконечен момент прозренья.
У подножья таится высь,
прикрываясь своею тенью.
Никогда, поверь, НИКОГДА!..
Божий дар осуждать не стоит.
Даже, если горят года,
то погасят пожар устои...

Посижу у реки в тиши.
Там круги на живой водице -
канул камешек из души...

...все весны не могу напиться...

19.04.2025






2025
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/56066/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG