Опубліковано: 2025.04.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

весенний звон...

Порочное влеченье - тяготит.
Возвышенное чувство - окрыляет.
Добро и зло - естественный магнит,
где полюса не каждый разбирает...
И паруса не всякий разглядит -
в рассветной дымке брезжит бригантина.
В мирской глуши пиит кровоточит.
Творец душой животворит картину.
Звучит печаль на радость палачу.
Осколки счастья не звенят в кармане.
Последний шанс не погасить свечу -
нить протянуть в сгустившемся тумане...

...Весенний звон наполнит горизонт.
Житейский рай порадует сердечно.
На чистой ноте поутихнет стон.
Не затеряться б на Пути на Млечном...

02.04.2025

2025
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/56024/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG