Опубліковано: 2025.03.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

родные слова...

А мы всё ютимся на этой горящей планете...
Исколоты вены. Истрачены нервы. Коллапс.
А стая летит птичья, тая в мерцающем свете.
И вечер - без спроса. И музыка... только без нас.
Кому мы приснимся под стонущий марш перемоги?
Кто вспомнит о нас под сияньем кровавой луны?
В смертельной дали лишь покрытые пеплом дороги.
И веры глоток, возрождающий запах весны...

И пусть всё не так в зазеркалье циничного мира.
Но мы ещё здесь, чтоб увидеть, как всходит трава,
и слышать слова, что летят, окрылённые лирой,
в живые сердца...
Бесконечно родные слова...

23.03.2025



2025
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/56002/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG