Опубліковано: 2007.05.06
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Вiкторiя Тищенко

Выключи этот проклятый ящик!

Выключи этот проклятый ящик!
Мед его лжи для меня, как желчь.
Верилось: выплеснет люд непропащий
ночь не хрустальных – кухонных ножей.

Нет! Эти глупые нищие рожи
быт марафетят на их манер.
Дожили, дожили: правят дожи,
правят дожи у нас в стране.


После работы листают глянцы,
где Высший Смысл – в густоте помад.
Разве способен конем троянским
так выбить дух двадцать пятый кадр?

Правда: давно эти души голы,
сном беспробудным блаженно спят.
Разве что утлой худой гондолой
ивовый листик скребет асфальт.


Мне Диогенов фонарь -- не попутчик,
чтобы в толпе отыскать людей…
В мир я пришла, зная тайну созвучий,
полная веры и разных идей.

Сяду, как прежде, под лунным стогом.
…имя не скрою… не спрячусь в тень…
Но не стихи – а доносы Богу
горькой слезой напишу теперь.

2007
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5599/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG